Історія села Городець

Надважливим чинником формування свідомої нації є історична пам'ять народу, основою якої є краєзнавство. Тож кожне місто чи село має достеменно знати власну маленьку і водночас величну історію.

Село Городець розкинулося на мальовничому березі Горині, обабіч варшавської автотраси.Літописи свідчать про те, що раніше Городець був містом, і не просто містом, а важливим центром ремесла і торгівлі, цьому сприяла судноплавна річка Горинь поруч.Достеменно відомо, що Городець як місто загинуло від татаро-монгольської навали і як град в літописах більше не згадувалося.

У 1492 році Городець був відданий князеві Юрію Семеновичу Гольшанському. Пізніше ці землі перейшли до його онуки Тетяни, яка була дружиною князя Костянтина Острозького.

Наступна згадка датується аж 1753 роком, коли ці землі віддаються смоленському мечнику Карлу Шидловському.

А ще через кілька років по тому Городець стає власністю родини Урбановських. Ніяких достовірних відомостей про цей рід немає, що дає підставу говорити, що цей шляхетський молодий рід отримав маєтки завдяки військовим заслугам. У 1767 році Гордець переходить в руки Юзефа Урбановського, а згодом до його сина Антонія.Саме у маєток до Антонія часто приїздив польський письменник, етнограф і краєзнавець Юзеф Ігнаци Крашевський.До 1939 року село перебувало під опікою Каміла Пурбе. Тут він побудував винокурний завод, водяного млина та чотирьохкласну школу. Це фото панської садиби Пурбе.Далі в історію села вривається Друга світова війна.

З червня 1941 по лютий 1944 наше село було окуповане німцями. Близько 129 односельчан потрапило на фронт і воювало в різних куточках світу, 92 з них не повернулося.

Воювали за наше село і воїни Радянської армії. В боях з німцями 1944 року на околицях села загинуло 12 воїнів. Угаров Григорій Сергійович похований на центральному кладовищі Городця.