Родина Урбановських в історії Городця

Краєзнавство – скарбниця досвіду минулих поколінь, що поєднує потомків та нащадків.

Невід`ємною частиною існування цілої держави є історія кожного міста, селища чи, навіть, села.

Ми хочемо познайомити вас з однією із сторінок історії нашого села, що присвячена його власникам Урбановським.

На Поліссі є село Городець. Його назва походить від старослов`янського «город». Згадки про село є у працях українсько-польських дослідників Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» та Романа Афтаназі «Шляхетські маєтки Полісся».

За період свого існування село змінило не одного власника. Родина Урбановських, про чиї культурні цінності йтиметься далі, почала володіти землями села з 1767 року. На світлині ви можете побачити маєток Урбановських у Гороці у виконанні Юзефа Крашевського і Наполеона Орди.

Рукопис «Урбановські» містить генеалогічну таблицю, що дає відомості про сім поколінь Урбановських. Розпочинається вона з Валентія Урбановського та Терези Подгороденської, а завершується дітьми Болеслава Стажинського – Вітольдом та Станіславом. Лише двоє з шести представників родини Юзефа Урбановського мали дітей. Міхал мав сина Теодора, котрий став ченцем, Моніка мала доньку Соломію, яка вийшла заміж за Людвіка Стажинського.

Урбановські – Кшиштоф та Антоній – були відомими у певних мистецьких та літературних колах колекціонерами. Найбільш цінними були колекції книг, картин та монет.

Час заснування колекції – кінець 18 ст. В основу родової бібліотеки Урбановських лягли книги із придбаної Кшиштофом Урбановським бібліотеки Вінсента Потоцького з Немирова. Кшиштоф Урбановський заповів свої книги, картини й монети молодшому братові Антонію та онуку сестри – Едвардові Стажинському. Едвард відмовився від своєї часини успадкованої бібліотеки, тому у 1810 році бібліотеку перевозять до маєтку Антонія Урбановського. Так дуже цінна книгозбірня потрапляє у Городець.

У біліотеці (понад 13 тисяч томів) були польськомовні книги, а також книги латинською, французькою, англійською, грецькою, італійською мовами. Унікальними екземплярами були грецькі рукописи ХІІ ст., рукопис молитовної книжки арабською мовою з малюнком Кааби, норимберська Біблія. Серед інкунабулів і пізніших польських друків були картини з життя святого Станіслава, книги про життя Яна Длугуша, «Статут 1506 року Яна Ласького», «Статути Вроцлавські» Яна Галлера з 1556 року, Біблія Якуба Вуйка з 1599 року. До складу книгозбірні входили «Біблія Брестська» і «Біблія Острозька».

Окремі книги мали автографи відомих осіб, таких, як Станіслав Ореховський, Ян Амос Коменський.

Частим гостем у маєтку Урбановських був польський письменник, художник та краєзнавець Юзеф Ігнацій Крашевський. Він, навіть, одружився із племінницею господарів Софією Вороніч. Із спогадів Юзефа Крашевського відомо, що Антоній був закоханий у книгу, особливо стару, колекційну. За висловом самого романіста господар маєтку «пристрасно кохався у давніх наших пам’ятках, стародавніх книгах, оглядав їх з розумінням, тішився, як дитина, коли діставав, щоб похвалитися перед справжнім цінителем. То становило все його життя».

Серед картин, що знаходилися у чудових салонах Городця, були як оригінали, так і копії.

З-поміж оригіналів Крашевський згадував такі напрочуд цінні картини, як «Святий Іоанн» знаменитого італійця Леонардо да Вінчі; «Благовіщення», «Шубка» нідерландця Пітера Пауля Рубенса, «Святе сімейство» італійського митця Рафаеля Санті; «Наша Богородиця», «Діва з Господом Ісусом» Гвідо Рені з Болоньї; «Самаритянка» німкені Анжеліки Кауфман; «Прозріння святого Павла» польського живописця Симона Чеховича; «Вихід звірів із Ноєвого ковчега», «Вихід звірят з арки» нідерландського художника Роланта Савері та картина його земляка Андріана ван дер Верфа «Свята Цецилія»; «Видіння св. Франциска» італійця Аннібале Карраччі.

Оскільки Юзеф Крашевський мав дуже тісні стосунки з родиною Урбановських, то міг, навіть, зазначити улюблені картини господарів. Антоній був у захваті від «Видіння св. Франциска» італійця Аннібале Карраччі, а Ельжбетту «полонила […] «Діва з Господом Ісусом» Руна Гвідо Рені». Самого ж Крашевського вразив тогочасний портрет Августа II, написаний на округлій блясі.

Нумізматична колекція була багата грецькими, римськими, польськими, тогочасними іноземними монетами.

Юзеф Крашевський зазначає, що у зібранні городецьких нумізматів переважає відділ грецьких і римських монет та медалей, які належали імператорам і знатним родинам. Були в А. Урбановського дуже гарно збережені пам`ятки часів Зигмунта-Августа і Яна ІІІ, з них багато медалей, менше – монет. До рідкісних належить десятидукатова литовська монета 1562 року з погруддям Зигмунта-Августа з одного боку і литовським гербом з іншого.

Долю колекцій городецьких шляхтичів передбачив сам Юзеф Крашевський у своїй праці «Прогулянки літературні, фантастичні, історичні»: «… Але досить тих мистецьких скарбів. Немає кому ними втішатися, і немає кому їх примножувати. І долю цього зібрання, як і долю всіх зібрань на світі, знає один Бог. Розійдуться поодинці тяжко зібрані цінності і знову помандрують світами!..».

Після смерті А. Урбановського (1842 рік) бібліотека за заповітом переходить до внука сестри Едварда Стажинського. Е.Стажинський, що жив у Загінцях (нині Хмельницька область) не надто опікувався бібліотекою. Він був одружений з графинею Ізабеллою Мостковською і їх обох більше цікавили картини та колекція нумізматики. Шедеври європейських живописців вони вивезли до свого маєтку в Дрездені, а нумізматику продали.

На сторінках рукопису Антонія Ришарда «Альбом польських нумізматів» зазначено, що Ізабелла Мостковська цю цінну колекцію